У суботу, 8 листопада 2025 року, працівники Карітасу здійснили ювілейне паломництво до Кафедрального собору Святого Мартина. Цей день водночас був і духовним днем, у якому взяли участь близько ста працівників Карітасу – зокрема співробітники реабілітаційних закладів та соціальних кухонь – із різних населених пунктів дієцезії.

Під час програми учасники спершу взяли участь у міні-паломництві; на його шести пунктах вони мали нагоду помолитися та пороздумувати над питаннями, які допомагають щиро переосмислити свою службу й внутрішні мотиви. На першому пункті «ЧОМУ?» вони намагалися відшукати причини, що спонукають їх до служіння (це любов до Бога чи прагнення людського визнання?). Другий пункт «КОМУ?» мав на меті нагадати, що в кожній потребуючій людині присутній Ісус. Третій пункт «З КИМ?» стосувався стосунків із співпрацівниками (чи схильні ми їх критикувати, чи здатні прийняти їхні недоліки). Четвертий пункт «ЯК?» був присвячений нашій власній доброчесності (чи допомагаємо без упереджень, чи намагаємося справедливо розподіляти довірені нам блага). П’ятий пункт «А Я?» звертав увагу на правильний баланс між служінням і приватним життям (ми зобов’язані дбати про власне фізичне й духовне здоров’я, щоб надалі могти допомагати іншим). Питання шостого пункту «ЗВІДКИ?» наголошувало, що для служіння потрібна сила, яку ми черпаємо від Бога, насамперед через молитву.

Звісно, нікому не вдається здійснити все це досконало – Бог усе ж любить і приймає кожного. Важливо, щоб кожен щиро усвідомив свої мотиви та труднощі, адже лише так можна розпочати шлях духовного зростання. Якщо людина не є щирою із собою, вона легко може звернути з цього шляху – але якщо визнає свої недоліки, Бог завжди приходить їй на допомогу.

Після міні-паломництва всі разом молилися Розарій, після чого відбулася конференція отця Арнольда Гортобаді OSB, а далі — адорація Пресвятих Дарів і свята Меса.

Отець Арнольд звернув увагу на те, що служіння Карітасу — це не лише надання допомоги, а й передавання надії. Він наголосив на важливості внутрішньої мотивації служіння, можливих труднощів, а також самопізнання та встановлення правильних меж. Підкреслив, що суть карітасівського духу полягає в тому, щоб допомагати з радістю, усвідомлено та з вірою. Отець Арнольд також зазначив, що ми повинні стати дорослими християнами, щоб справді бути хорошими помічниками. Це означає, що тепер ми не просимо в Бога для себе, а прагнемо служити Йому. Під час допомоги необхідно підтримувати кожного потребуючого — навіть того, хто відрізняється від нас за національністю чи іншими ознаками. Не слід засуджувати тих, хто потребує допомоги через власні помилки.

Наприкінці своєї промови він подякував Господу за те, що показав нам, наскільки тендітним і багатим є серце помічника. Він просив Бога навчити нас допомагати не з примусу, а з чистим і вільним серцем промовляти «так». У своїй молитві отець просив сили, щоб допомога надавалася без очікування винагороди — не заради визнання, а черпаючи силу з тиші зустрічей.

Святу Месу очолив отець Іштван Погань, голова БФ «Карітас Святого Мартіна». У своїй проповіді він підкреслив, що в житті Ісуса проповідування Євангелія та добрі вчинки були нероздільні. Сьогодні так само: там, де діяльність Церкви є автентичною, обов’язково з’являється установа Карітасу.

Він також звернув увагу на те, що чинити милосердя слід в ім’я Ісуса, а місія Карітасу полягає в тому, щоб у кожному потребуючому розпізнати самого Христа. Водночас отець нагадав, що помічники не можуть задовольнити всі потреби, нагодувати всіх голодних чи вилікувати кожного хворого, але те, що вони здатні зробити, вони виконують з любов’ю, вірою та з урахуванням наявних можливостей, на славу Божу і на користь ближніх.

День завершився спільним обідом. Ця зустріч мала велике значення, оскільки надала можливість поділитися проблемами та обмінятися досвідом. Наприкінці дня учасники поверталися додому духовно зміцненими, готовими продовжувати своє служіння потребуючим.